У фермера на Херсонщині пустеля забрала врожай

Про це пише «Голос України».

«Наприкінці минулої осені висіяв ріпак — і тут на поле впав суховій. 200 га угідь засипало піском і частина майбутнього врожаю загинула. Згорнули його на одну смугу — та й по всьому, більше нічого не вдіяти. Навесні 2019 була та сама історія — пісок „задавив“ 77 га насаджень гірчиці. Їх довелося пересівати, але збитки сягнули загалом 0,5 млн грн. Якщо суховії повторюватимуться, років за 5 матиму замість полів піщані бархани. Суховії наші поля просто випалюють, і врожаї зменшуються на очах. Цього року соняшник, приміром, дав 8 ц з гектара — на третину менше, ніж у господарствах, куди пустеля не дотяглася. І це за використання дорогого насіння продуктивних сортів. Озимі принесли 2 т з гектара. Це так мало, що витрати на вирощування врожаю не окуповуються: пісок у нас знищує землеробство», — розповідає Андрій Щедрінов, засновник фермерського господарства «Теллус-Юг».

Місцеві жителі розповідають, наступ пустелі відновився після 2007 року, коли вигоріли дощенту майже 7 тис. га рукотворних лісів півдня України. Їх не відновили і на третину, бо грошей держава не дала. Та і потім щороку пожежі перетворювали на попіл коли 100, коли 200 га зелених оаз, із величезними зусиллями та витратами створюваних за часів Союзу. На додачу, вздовж степових нив досі триває безжалісне вирубування останніх лісосмуг, що захищають ниви від суховіїв.

«Сусіди, схоже, просто не хочуть розуміти, що кожне зрубане дерево наближає пустелю до їхніх городів. Їм аби сьогодні пічку дармовими дровами натопити. До поліції з цього приводу вже не звертаюся — марно. Тому просто попередив усіх: кого побачу із пилкою в лісосмузі біля мого поля — уб’ю», — додає фермер.

Зазначимо, що опустелювання Херсонщини — не секрет для влади та науковців. Про збільшення кількості суховіїв (щороку їх десятки) внаслідок знищення захисних насаджень та глобальної зміни клімату попереджали синоптики, про катастрофічні наслідки пересування пісків з тривогою говорять фахівці з меліорації та агрономи. Наступ Олешківської пустелі можна й треба зупинити, почавши термінове відновлення лісосмуг. Півстоліття тому озеленення допомогло. Тож до випробуваного «рецепту» необхідно повертатися, але для цього не обійтися без державного стимулювання.

«Лісосмуги краю колись перебували у віданні колгоспів і радгоспів. Після їх зникнення вони залишилися ніби нічиї, чим залюбки скористалися дроворуби. Ті захисні насадження, які ще не встигли сплюндрувати, треба терміново передати місцевим громадам під збереження й охорону. Проте цього недостатньо. Конче потрібні нові лісосмуги, фермерів та інших власників землі варто зацікавити в їх створенні. Тут не про загрозу суховіїв треба говорити, а про вигоду. Скажімо, виділив власник ділянку під висаджування дерев, і держава бере земельний податок з цієї території не 3% від нормативної грошової оцінки, а вдвічі менше. Чи взагалі за нульовою ставкою», — стверджує Олександр Глод, директор «Степового філіалу Українського науково-дослідного інституту лісового господарства» (Харків).

Науковці занепокоєні, що загроза пересування пісків на півдні України пошириться і на сусідні регіони, що призведе до перетворення полів на безплідні дюни.

Нагадаємо, що потужне тепло після короткочасного похолодання на початку листопада сприяло відновленню і продовженню активної вегетації озимих культур.